бронза, h-35cм.

Серія робіт “Збурений простір” досліджує вплив людського конфлікту на простір та матерію. Кожна скульптура є матеріалізованим простором між фігурами людей, що борються між собою. Центральні порожнечі утворюються від напруженого зіткнення тіл, а бронзові об’єми фіксують цей простір, перетворюючи його на застиглий відбиток невидимої події.

На бокових площинах скульптур проступають фрагменти людських тіл — натяки на учасників конфлікту, чиї пози та рухи визначили межі й структуру зафіксованого простору. Рани та розриви у матеріалі стають метафорою слідів, які боротьба залишає в середовищі та пам’яті.

Серія фокусується не на зовнішньому жесті, а на внутрішньому зрушенні — моменті, коли енергія протидії та напруга між тілами резонують зі структурою просторової тканини світу, залишаючи в ній сліди й порожнечі, що перетворюються на скульптурну форму.

.

бронза, h-65 cм.

Серія робіт “Збурений простір” досліджує вплив людського конфлікту на простір та матерію. Кожна скульптура є матеріалізованим простором між фігурами людей, що борються між собою. Центральні порожнечі утворюються від напруженого зіткнення тіл, а бронзові об’єми фіксують цей простір, перетворюючи його на застиглий відбиток невидимої події.

На бокових площинах скульптур проступають фрагменти людських тіл — натяки на учасників конфлікту, чиї пози та рухи визначили межі й структуру зафіксованого простору. Рани та розриви у матеріалі стають метафорою слідів, які боротьба залишає в середовищі та пам’яті.

Серія фокусується не на зовнішньому жесті, а на внутрішньому зрушенні — моменті, коли енергія протидії та напруга між тілами резонують зі структурою просторової тканини світу, залишаючи в ній сліди й порожнечі, що перетворюються на скульптурну форму.

.

бронза, h-35cм.

Серія робіт “Збурений простір” досліджує вплив людського конфлікту на простір та матерію. Кожна скульптура є матеріалізованим простором між фігурами людей, що борються між собою. Центральні порожнечі утворюються від напруженого зіткнення тіл, а бронзові об’єми фіксують цей простір, перетворюючи його на застиглий відбиток невидимої події.

На бокових площинах скульптур проступають фрагменти людських тіл — натяки на учасників конфлікту, чиї пози та рухи визначили межі й структуру зафіксованого простору. Рани та розриви у матеріалі стають метафорою слідів, які боротьба залишає в середовищі та пам’яті.

Серія фокусується не на зовнішньому жесті, а на внутрішньому зрушенні — моменті, коли енергія протидії та напруга між тілами резонують зі структурою просторової тканини світу, залишаючи в ній сліди й порожнечі, що перетворюються на скульптурну форму.

.

бронза, h-35cм.

Серія робіт “Збурений простір” досліджує вплив людського конфлікту на простір та матерію. Кожна скульптура є матеріалізованим простором між фігурами людей, що борються між собою. Центральні порожнечі утворюються від напруженого зіткнення тіл, а бронзові об’єми фіксують цей простір, перетворюючи його на застиглий відбиток невидимої події.

На бокових площинах скульптур проступають фрагменти людських тіл — натяки на учасників конфлікту, чиї пози та рухи визначили межі й структуру зафіксованого простору. Рани та розриви у матеріалі стають метафорою слідів, які боротьба залишає в середовищі та пам’яті.

Серія фокусується не на зовнішньому жесті, а на внутрішньому зрушенні — моменті, коли енергія протидії та напруга між тілами резонують зі структурою просторової тканини світу, залишаючи в ній сліди й порожнечі, що перетворюються на скульптурну форму.

.

бронза, h-35cм.

Серія робіт “Збурений простір” досліджує вплив людського конфлікту на простір та матерію. Кожна скульптура є матеріалізованим простором між фігурами людей, що борються між собою. Центральні порожнечі утворюються від напруженого зіткнення тіл, а бронзові об’єми фіксують цей простір, перетворюючи його на застиглий відбиток невидимої події.

На бокових площинах скульптур проступають фрагменти людських тіл — натяки на учасників конфлікту, чиї пози та рухи визначили межі й структуру зафіксованого простору. Рани та розриви у матеріалі стають метафорою слідів, які боротьба залишає в середовищі та пам’яті.

Серія фокусується не на зовнішньому жесті, а на внутрішньому зрушенні — моменті, коли енергія протидії та напруга між тілами резонують зі структурою просторової тканини світу, залишаючи в ній сліди й порожнечі, що перетворюються на скульптурну форму.

.

бронза, h-53cм

бронза, штучний мармур. h-60cm.

штучний мармур, h-60cm.

бронза, h- 60см.

бронза, h-210cm. / 75cm.

h-70см, бронза

h-100cm. алюміній

h-50cm. полімерні смоли скловолокно, фарба

із серії” УЯВНІ ВІДСТАНІ”

Полімерні смоли, мармур, авторська техніка, h-77 см

Лише дуже уважно придивившись до спотворених голів, розумієш, що за зовнішнім шаром містяться зовсім інші – класичні антропоморфні образи. Це етюдні скульптурні портрети з натури знайомих та близьких людей митця, створені протягом останніх п’ятнадцяти років. Весь цей час вони простояли на полицях майстерні художника, і от, зрештою, потрапили у полон напівпрозорого пластику. З плином часу подібний процес зрештою відбувається і в нашій пам’яті. Така “ламінація”, за словами Назара Білика, документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути, лише позбавившись власних шаблонів сприйняття.

h- 52cm полімерні смоли, фарба

бронза, h-68cm

h-68cm. мармур, полімерні матеріали.

h-58cм. полімерні матеріали, фарба

Робота “Простір навколо” цілковито втілює генеральну лінію творчості скульптора. Втім, конкретно у цій скульптурі процес створення відбувався від зворотного — це не висловлення певних сформованих ідей, а власне сам процес міркування. Автор вдається до експерименту, прагнучи за допомогою скульптурної форми схопити обриси і зафіксувати простір навколо людини, поміркувати над його природою та якостями. Це також дослідження відносин людини з оточенням, звернення до питання свободи особистості в умовах соціальних та культурних впливів. Автор розглядає цю скульптуру радше не як самостійний твір, а як процес виявлення, допоміжний засіб у фіксації динаміки взаємодії індивіда із сакральним, соціальним чи культурним середовищем: “Я ніби кидаю рідку матерію білого гіпсу в середовище і вона оточує порожнечу та виявляє присутність людини”. Проблематика цієї роботи скерована в антропоцентричному напрямку і водночас — у зворотному. Обриси людини набувають амбівалентних якостей — вони є центром, ядром, навколо якого окреслюється простір, але водночас не стільки об’єктом, скільки інструментом для цього виявлення.
«Простір навколо» є однією з робіт великого циклу, де Білик протягом тривалого часу працює з контрформами. Контрформа — форма, що ховає в собі зворотний бік зображення, фактична порожнеча, котра, втім, містить у собі потенціал об’єкта, передчуття його появи. В самому цьому принципі розкривається основна ідея та метод роботи. Не фокусуючись на скульптурному зображенні, художник пропонує глядачеві за допомогою власної уяви добути зображення з середовища навколо «неіснуючої скульптури» людини. Таким чином глядач має змогу самостійно, за допомогою власної свідомості, завершити процес творення об’єкта, звертаючись до середовища, що визначає його властивості. А отже і є основним предметом цікавості для автора.
Матіс свого часу писав: “Виразність для мене полягає не в пристрастях, що проступають на людському обличчі чи проявляються стрімким рухом. Виразність міститься в усій композиції: просторі, який займають фігури, пустотах, що їх оточують…”.
У людських портретах в центрі сфери “Простору навколо” не розгледіти характерних індивідуальних рис, вони їх навмисне позбавлені. Ці портрети є універсальною маскою в різних проекціях, яку автор запозичив із програми для віртуального моделювання. Це прототип особистості, в котрому існують абсолютно всі можливості та закладена динаміка змін. Подібно до принципів квантової механіки, нейтральний образ стає вмістилищем різноманітних потенцій, котрі здатні проявитися залежно від оточуючих умов, залежно від середовища та простору навколо.

.
Наталя Маценко

h-56 см. бронза

ІЗ СЕРІЇ ” УЯВНІ ВІДСТАНІ”

Полімерні смоли, авторська техніка, h – 68 см

Це етюдні скульптурні портрети з натури знайомих та близьких людей митця, створені протягом останніх п’ятнадцяти років. Весь цей час вони простояли на полицях майстерні художника, і от, зрештою, потрапили у полон напівпрозорого пластику. З плином часу подібний процес зрештою відбувається і в нашій пам’яті. Така “ламінація”, за словами Назара Білика, документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути, лише позбавившись власних шаблонів сприйняття.

ІЗ СЕРІЇ ” УЯВНІ ВІДСТАНІ”

Полімерні смоли, авторська техніка, h – 36 см

Це етюдні скульптурні портрети з натури знайомих та близьких людей митця, створені протягом останніх п’ятнадцяти років. Весь цей час вони простояли на полицях майстерні художника, і от, зрештою, потрапили у полон напівпрозорого пластику. З плином часу подібний процес зрештою відбувається і в нашій пам’яті. Така “ламінація”, за словами Назара Білика, документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути, лише позбавившись власних шаблонів сприйняття.

h-56см. мармур, полімерні смоли

ІЗ СЕРІЇ ” УЯВНІ ВІДСТАНІ”

Полімерні смоли, авторська техніка, h – 65 см

Це етюдні скульптурні портрети з натури знайомих та близьких людей митця, створені протягом останніх п’ятнадцяти років. Весь цей час вони простояли на полицях майстерні художника, і от, зрештою, потрапили у полон напівпрозорого пластику. З плином часу подібний процес зрештою відбувається і в нашій пам’яті. Така “ламінація”, за словами Назара Білика, документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути, лише позбавившись власних шаблонів сприйняття.

з серії “Уявні відстані” цифровий друк, 78 х 105 см, експозиція національного музею Київська картинна галерея

смоли, авторська техніка, 78 х 105 см

Четверта зала виставки – ключова для розуміння контексту створення усього проекту. Виставці у музеї передувала подорож художника до однієї з найцікавіших і наживописніших точок світу – турецької Каппадокії. Це край дивовижних за формою вулканічних скель і чисельних печерних храмів. Місце, де сторіччями жили християнські пустельники і де в одній з колишніх печерних келій пощастило пожити кілька днів і Назару Білику. Згідно зі стародавніми свідченнями, вбога малесенька келія для справжнього подвижника стає рівною цілому універсуму. Результатом роздумів митця на цю тему стала дуже інтимна і водночас потужна робота, що поєднала рельєфне зображення стелі печери, а також фотографію зоряного неба над незабутньою Каппадокією. Ця зала додає додатковий шар інтерпретації скульптурних голів, що представлені в інших частинах проекту, адже, якщо придивитися, їхні дивакуваті форми певною мірою нагадують химерні каппадокійські пейзажі.

з серії Уявні відстані, експозиція національного музею Київська картинна галерея

скло, ультрафіолетове світло, нітрат срібла, папір, 50 х 50 см

ІЗ СЕРІЇ ” УЯВНІ ВІДСТАНІ”

Полімерні смоли, авторська техніка, h – 45 см

Це етюдні скульптурні портрети з натури знайомих та близьких людей митця, створені протягом останніх п’ятнадцяти років. Весь цей час вони простояли на полицях майстерні художника, і от, зрештою, потрапили у полон напівпрозорого пластику. З плином часу подібний процес зрештою відбувається і в нашій пам’яті. Така “ламінація”, за словами Назара Білика, документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути, лише позбавившись власних шаблонів сприйняття.

ІЗ СЕРІЇ ” УЯВНІ ВІДСТАНІ”

Полімерні смоли, авторська техніка, h – 45 см

Це етюдні скульптурні портрети з натури знайомих та близьких людей митця, створені протягом останніх п’ятнадцяти років. Весь цей час вони простояли на полицях майстерні художника, і от, зрештою, потрапили у полон напівпрозорого пластику. З плином часу подібний процес зрештою відбувається і в нашій пам’яті. Така “ламінація”, за словами Назара Білика, документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути, лише позбавившись власних шаблонів сприйняття.

Із серії «УЯВНІ ВІДСТАНІ» цифровий друк, 230 х 150 см

із серії” УЯВНІ ВІДСТАНІ”

Авторська техніка, h-32 см

Лише дуже уважно придивившись до спотворених голів, розумієш, що за зовнішнім шаром містяться зовсім інші – класичні антропоморфні образи. Це етюдні скульптурні портрети з натури знайомих та близьких людей митця, створені протягом останніх п’ятнадцяти років. Весь цей час вони простояли на полицях майстерні художника, і от, зрештою, потрапили у полон напівпрозорого пластику. З плином часу подібний процес зрештою відбувається і в нашій пам’яті. Така “ламінація”, за словами Назара Білика, документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути, лише позбавившись власних шаблонів сприйняття.

із серії ” УЯВНІ ВІДСТАНІ”

Авторська техніка, h-32 см

Лише дуже уважно придивившись до спотворених голів, розумієш, що за зовнішнім шаром містяться зовсім інші – класичні антропоморфні образи. Це етюдні скульптурні портрети з натури знайомих та близьких людей митця, створені протягом останніх п’ятнадцяти років. Весь цей час вони простояли на полицях майстерні художника, і от, зрештою, потрапили у полон напівпрозорого пластику. З плином часу подібний процес зрештою відбувається і в нашій пам’яті. Така “ламінація”, за словами Назара Білика, документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути, лише позбавившись власних шаблонів сприйняття.

із серії ” УЯВНІ ВІДСТАНІ”

Полімерні смоли, авторська техніка, h – 45 см

Це етюдні скульптурні портрети з натури знайомих та близьких людей митця, створені протягом останніх п’ятнадцяти років. Весь цей час вони простояли на полицях майстерні художника, і от, зрештою, потрапили у полон напівпрозорого пластику. З плином часу подібний процес зрештою відбувається і в нашій пам’яті. Така “ламінація”, за словами Назара Білика, документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути, лише позбавившись власних шаблонів сприйняття.

із серії” УЯВНІ ВІДСТАНІ”

Смоли, авторська техніка, h-38 см

Лише дуже уважно придивившись до спотворених голів, розумієш, що за зовнішнім шаром містяться зовсім інші – класичні антропоморфні образи. Це етюдні скульптурні портрети з натури знайомих та близьких людей митця, створені протягом останніх п’ятнадцяти років. Весь цей час вони простояли на полицях майстерні художника, і от, зрештою, потрапили у полон напівпрозорого пластику. З плином часу подібний процес зрештою відбувається і в нашій пам’яті. Така “ламінація”, за словами Назара Білика, документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути, лише позбавившись власних шаблонів сприйняття.

із серії” УЯВНІ ВІДСТАНІ”

Авторська техніка, смоли, h-60 см

Лише дуже уважно придивившись до спотворених голів, розумієш, що за зовнішнім шаром містяться зовсім інші – класичні антропоморфні образи. Це етюдні скульптурні портрети з натури знайомих та близьких людей митця, створені протягом останніх п’ятнадцяти років. Весь цей час вони простояли на полицях майстерні художника, і от, зрештою, потрапили у полон напівпрозорого пластику. З плином часу подібний процес зрештою відбувається і в нашій пам’яті. Така “ламінація”, за словами Назара Білика, документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути, лише позбавившись власних шаблонів сприйняття.

Полімерні смоли, метал, фарба, 286х186 см

Конт­ррельєф «Пор­тре­ту з іншою пло­щиною», що увій­шов до скла­ду проєкту Уявні відстані, на­гадує плями Ротшаха, не­гатив якої містить в собі по­зитив­не зоб­ра­жен­ня: роль ос­таннь­ого в ро­боті На­зара Біли­ка ви­конує во­дяне дзер­ка­ло, роз­та­шова­не у й­ого підніжжі. Годі роз­глядати в си­метрії впа­дин і па­горбів ри­си ще од­но­го ав­то­пор­тре­ту — це рад­ше про­екція внутрішнь­ого ста­ну, «про­рив несвідо­мого і й­ого мо­нумен­талізація» у виг­ляді фізич­них па­раметрів са­мого ху­дож­ни­ка. Білик на­голо­шує, що ця «фігу­ра слу­гує сти­мулом для віль­них асоціацій, і гля­дач мо­же по­бачи­ти там довільні об­ра­зи, та­кий собі тест, зас­но­ваний на при­пущен­нях та здо­гадах». Нат­хнен­ня для ство­рен­ня проєкту ху­дож­ник знай­шов у Кап­па­докії — місце­вості з не­пов­торним лан­дшаф­том вул­канічно­го по­ход­ження на те­риторії су­час­ної Ту­реч­чи­ни. Опи­нив­шись у гігантсь­ко­му не­рукот­ворно­му рельєфі, він збаг­нув спорідненість влас­них по­шуків й універ­саль­них за­конів фор­мотво­рен­ня, влас­ти­вих при­роді. Відкрит­тя бу­ло настіль­ки інтен­сивним, що зму­сило й­ого усамітни­тись — свідка­ми й­ого роз­думів бу­ли хіба що стіни пе­чери, по­лише­ної давніми меш­канця­ми, та зо­ряне не­бо над го­ловою. Ре­зуль­та­том ць­ого ви­нят­ко­вого досвіду ста­ли «У­явні відстані» — на сь­огодні найбільш пе­рекон­ли­ве і вод­но­час осо­бис­тісне ху­дожнє вис­ловлю­ван­ня На­зара Біли­ка.
.

Ва­лерій Са­харук

Полімерні матеріали, метал, фарба, 600 х 186 см

Полімерні матеріали, метал, h-170 cm

 
Створена мною робота «Простір навколо», що досліджує взаємовідношення людини з навколишнім простором, стала сама обьектом мого подальшого вивчення та цитування в якому я торкаюсь теми ілюзій спийняття реальності. Посилання котрим я скористався стало явище анаморфозу, оптичного спотворення форми. Прикладом була відома робота Гольбейна молодшого «Посли».
За допомогою 3д модолювання я змінював звичну форму скульптури та змішав дві площини реальності в одному творі. Це принцип котрий народив нову «зашифровану форму». Різноманітні досліди з трансформаціею форми вже існуючої скульптури були для мене досвідом роботи з власною оптикою. Основним змістовним акцентом, що розкрила нова робота є саме здатність глядача не спотвореного бачення, змісту, коду,- реальності, що розлита перед ним в абстрактно змінених формах скульптури, і здатна відкритись з точки «правильного бачення».

Полімерні матеріали, метал, 120х60 см

сталь, 100 х 750 см

На шматку ржавого металу я намалював портрет зварника, який з року в рік допомагав художникам робити їх роботи на острові Бірючий, в рамках резиденції. Знак подяки, який спільно зусиллями перетворився в твір мистецтва. Зварювальник Микола зварив свій портрет.

Полімерні матеріали, метал, 320 х 250 х 154 см

 
Монументалізація героїв-захисників є закріпленою в пострадянській свідомості формою історичної справедливості.
Для автора, як спадкового скульптора, робота над монументами є сімейною історією. А завдання розробки та осмислення форм нових памятників ставлять перед ним і сучасні реалії. Саме тому в скульптурі “Рубці” автор звертається до теми пам’яті та працює над образом не сформованого пам’ятника воїну. Виставлений “шматок великого монументу”, є самостійним та актуальним меморіальним знаком, що на етапі не закінчених военних дій намагається осмислити та зафіксувати їх.
Львівський палац мистецтв, 2017

Полімерні матеріали, фарба, d- 100 cм

Полімерні матеріали, метал, 140 х 180 см

Полімерні матеріали, метал, h- 86 см

 
Робота Назара Білика “Простір навколо” продовжує основну лінію творчості скульптора. Вона присвячена взаємодії людини
та оточуючого простору, дослідженню специфіки побудови форми та сприйняття її нашою свідомістю. З одного боку, цій роботі притаманний антропоцентризм, вона сфокусована на образі людини, але з іншого – людські обриси розчиняються в ідеальній формі сфери, а разом з нею – в навколишньому оточенні. Звертаючись до контрформи, яка в скульптурі передує появі власне форми, автор ніби звертає свій погляд на внутрішній світ і через нього дивиться на світ зовнішній, заглядає всередину самого процесу творення, злегка відсуваючи завісу таємниці, але лишаючи простір для здогаду.

 
Наталя Маценко

Полімерні матеріали, скло 40х40 см

 
Назар Білик представив проект монумента «Конструктор Пам’яті». Монумент являє собою чотириметровий куб з темного металу. Це збільшена копія дитячого конструктора, призначеного для моделювання прототипів одиниць військової техніки і фігурок людей. Конструктор передбачає можливість будь-якому охочому зібрати власну армію і використовувати її в іграх для захисту або нападу.
Проект монумента – спосіб фіксації, збереження і передачі інформації про своєрідний історичний шлях, який ми проживаємо саме зараз.
У проекті Білик зачіпає кілька гострих тем. Одна з них – накопичення соціальної пам’яті.
Накопичуючи соціальну пам’ять у вигляді індивідуальної, ми задовольняємо важливий запит на саме ідентичність і національну ідею. Проект монумента – це потенційна можливість уникнути ідеологічного навантаження на пам’ятники трагічним подіям, які проживає кожен українець, вписатися в загальносвітові ідеї збереження миру, де тільки і присутній шлях розвитку.
Інша, зачеплена тема – це площина, решітка, через яку ми дивимося на світ: монітори та екрани. З їх допомогою нам транслюють певний ракурс подій. Ми вже навчилися ставитися до будь-якої інформації критично, але не вміємо від неї дистанціюватися, продовжуючи спрацьовувати як приймачі та абсорбенти.
 У властивій автору манері гри з формою, контрформой і площинами він нагадує про тривимірності реального простору. Виділяючи кубом умовну територію, що охороняється звичними збройними засобами, пропонуючи нам самим конструювати реальність і пам’ять про неї.
«Конструктор Пам’яті», як і будь-яка модель, починає володіти змістом з моменту своєї збірки.
Назар Білик залишає рішення за кожним з нас – чи збирати конструктор, або залишити його в тому вигляді, в якому він зафіксований в монументі.
В кінцевому підсумку, нам пропонують проект антивоєнного пам’ятника. Ажурність металевих сторін куба наочно демонструє умовність і крихкість кордонів, якими куб відокремлює і охороняє територію.
Інтерпретація монумента завжди буде залежати природним чином від політичного порядку денного. Чи збереже він пам’ять про міжнаціональної неприязні або передасть інформацію про непорушність принципів вирішення конфліктів ненасильницьким шляхом? Багато чого буде залежати від усвідомленості наступних поколінь. Пройшовши перевірку часом, монумент допоможе сформувати пам’ять про значимість землі, на якій він буде встановлений.

полімерні матеріали, фарба, 65 х 65 см

полімерні матеріали, фарба, 65 х 65 см

полімерні матеріали, метал, 120 х 80 см

бронза, скло, h-187 см

Влас­не наз­ва ро­боти – «Дощ» – до­сить за­галь­на та умов­на. Чо­ловіча фігу­ра з крап­лею на все об­личчя, підня­те до не­ба…
У фор­маль­но­му плані на­чеб­то цілком прос­то і зро­зуміло. Але ви­корис­та­на цією фор­мою ме­тафо­ра, влас­не її зміст – роз­кри­ває мої осо­бисті роз­ду­ми про лю­дину. Перш за все, ро­бота прис­вя­чена внутрішнь­ому її діало­гу, який во­на ве­де з со­бою, це пев­не за­питу­ван­ня, пев­ний по­шук смислів, ви­яв­лення внутрішніх не­виріше­них пи­тань, які ви­ника­ють про­тягом жит­тя у кож­но­го з нас. У по­шуку відповіді на них лю­дина і піднімає об­личчя до не­ба.
Крап­ля во­ди тут сим­вол діало­гу, який з’єднує лю­дину з її Твор­цем і з усім різно­маніттям жит­тя. Влас­не фор­ма людсь­кої фігу­ри про­дик­то­вана прос­тим тлу­мачен­ням: у неї пух­ка і по­рис­та струк­ту­ра, схо­жа на ви­сох­лу від по­сухи зем­лю, ко­ли во­на жадібно вби­рає во­ду. Крім то­го, тут я ско­рис­тався грою з мас­шта­бом, зро­бив­ши крап­лю каз­ко­во ве­ликою, тим са­мим підка­зав­ши і на­гадав­ши лю­дині, що як час­ти­на при­роди во­на не біль­ша за ко­маху.

На до­даток до ска­зано­го – приб­лизно та­ке моє ро­зуміння всієї серй­оз­ності пи­тан­ня взаємодії лю­дини та нав­ко­лишнь­ого се­редо­вища в їх не­роз­ривно­му співісну­ванні.

поліефірні смоли, h-24см