ПОРТРЕТ З ІНШОЮ ПЛОЩИНОЮ, 2018

Полімерні смоли, метал, фарба, 286х186 см

Конт­ррельєф «Пор­тре­ту з іншою пло­щиною», що увій­шов до скла­ду проєкту Уявні відстані, на­гадує плями Ротшаха, не­гатив якої містить в собі по­зитив­не зоб­ра­жен­ня: роль ос­таннь­ого в ро­боті На­зара Біли­ка ви­конує во­дяне дзер­ка­ло, роз­та­шова­не у й­ого підніжжі. Годі роз­глядати в си­метрії впа­дин і па­горбів ри­си ще од­но­го ав­то­пор­тре­ту — це рад­ше про­екція внутрішнь­ого ста­ну, «про­рив несвідо­мого і й­ого мо­нумен­талізація» у виг­ляді фізич­них па­раметрів са­мого ху­дож­ни­ка. Білик на­голо­шує, що ця «фігу­ра слу­гує сти­мулом для віль­них асоціацій, і гля­дач мо­же по­бачи­ти там довільні об­ра­зи, та­кий собі тест, зас­но­ваний на при­пущен­нях та здо­гадах». Нат­хнен­ня для ство­рен­ня проєкту ху­дож­ник знай­шов у Кап­па­докії — місце­вості з не­пов­торним лан­дшаф­том вул­канічно­го по­ход­ження на те­риторії су­час­ної Ту­реч­чи­ни. Опи­нив­шись у гігантсь­ко­му не­рукот­ворно­му рельєфі, він збаг­нув спорідненість влас­них по­шуків й універ­саль­них за­конів фор­мотво­рен­ня, влас­ти­вих при­роді. Відкрит­тя бу­ло настіль­ки інтен­сивним, що зму­сило й­ого усамітни­тись — свідка­ми й­ого роз­думів бу­ли хіба що стіни пе­чери, по­лише­ної давніми меш­канця­ми, та зо­ряне не­бо над го­ловою. Ре­зуль­та­том ць­ого ви­нят­ко­вого досвіду ста­ли «У­явні відстані» — на сь­огодні найбільш пе­рекон­ли­ве і вод­но­час осо­бис­тісне ху­дожнє вис­ловлю­ван­ня На­зара Біли­ка.
.

Ва­лерій Са­харук