h-58cм. полімерні матеріали, фарба
Робота “Простір навколо” цілковито втілює генеральну лінію творчості скульптора. Втім, конкретно у цій скульптурі процес створення відбувався від зворотного — це не висловлення певних сформованих ідей, а власне сам процес міркування. Автор вдається до експерименту, прагнучи за допомогою скульптурної форми схопити обриси і зафіксувати простір навколо людини, поміркувати над його природою та якостями. Це також дослідження відносин людини з оточенням, звернення до питання свободи особистості в умовах соціальних та культурних впливів. Автор розглядає цю скульптуру радше не як самостійний твір, а як процес виявлення, допоміжний засіб у фіксації динаміки взаємодії індивіда із сакральним, соціальним чи культурним середовищем: “Я ніби кидаю рідку матерію білого гіпсу в середовище і вона оточує порожнечу та виявляє присутність людини”. Проблематика цієї роботи скерована в антропоцентричному напрямку і водночас — у зворотному. Обриси людини набувають амбівалентних якостей — вони є центром, ядром, навколо якого окреслюється простір, але водночас не стільки об’єктом, скільки інструментом для цього виявлення.
«Простір навколо» є однією з робіт великого циклу, де Білик протягом тривалого часу працює з контрформами. Контрформа — форма, що ховає в собі зворотний бік зображення, фактична порожнеча, котра, втім, містить у собі потенціал об’єкта, передчуття його появи. В самому цьому принципі розкривається основна ідея та метод роботи. Не фокусуючись на скульптурному зображенні, художник пропонує глядачеві за допомогою власної уяви добути зображення з середовища навколо «неіснуючої скульптури» людини. Таким чином глядач має змогу самостійно, за допомогою власної свідомості, завершити процес творення об’єкта, звертаючись до середовища, що визначає його властивості. А отже і є основним предметом цікавості для автора.
Матіс свого часу писав: “Виразність для мене полягає не в пристрастях, що проступають на людському обличчі чи проявляються стрімким рухом. Виразність міститься в усій композиції: просторі, який займають фігури, пустотах, що їх оточують…”.
У людських портретах в центрі сфери “Простору навколо” не розгледіти характерних індивідуальних рис, вони їх навмисне позбавлені. Ці портрети є універсальною маскою в різних проекціях, яку автор запозичив із програми для віртуального моделювання. Це прототип особистості, в котрому існують абсолютно всі можливості та закладена динаміка змін. Подібно до принципів квантової механіки, нейтральний образ стає вмістилищем різноманітних потенцій, котрі здатні проявитися залежно від оточуючих умов, залежно від середовища та простору навколо.
.
Наталя Маценко