У своїх роботах Назар Білик досліджує межі видимого простору за допомогою можливостей скульптури. Наші уявлення про простір за останні два десятиліття суттєво змінилися. З онтологічно визначеного поняття воно перетворилося на досить розмите і відносне. Поняття, яке тепер потрібно кожного разу розкривати по-новому.
Традиційно скульптура працює з позачасовим простором, який в класичному розумінні не підвласний часові. У практиці сучасної скульптури йдеться скоріше про безчасовий простір, його розірваність з часом.
Наскільки можливо дослідити сучасне розуміння простору методами традиційної круглої скульптури? Як відділити зовнішній простір від внутрішнього? Чи можна знайти та зафіксувати його межі?
Назар Білик досліджує межі видимого, які щораз вислизають від нього, так і залишившись невизначеними. Проект розгортається подібно до безперервного акту мислення, коли кожна спроба відповіді на одне запитання неминуче веде до постановки наступного.
Оля Балашова