Персональна виставка “Контрформи” галерея Боттега, 2012

«Конт­рфор­ми» — ве­ликий про­ект На­зара Біли­ка, що скла­даєть­ся з творів різно­го мас­шта­бу і ха­рак­те­ру, але об’єдна­них однією ідеєю, яка доб­ре відоб­ра­жає сутність усієї твор­чості скуль­пто­ра. Біли­ка хви­лює прин­цип взаємодії зовнішнь­ого і внутрішнь­ого, ма­теріаль­но­го і не­матеріаль­но­го, ме­ханізм по­яви фор­ми і конс­тру­юван­ня прос­то­ру. Скуль­птор час­то ко­рис­туєть­ся мо­вою зво­ротнь­ого об’єму — конт­рфор­ми, яка по суті своїй є по­рож­не­чею, з якої на­род­жуєть­ся фор­ма «Конт­рфор­ми»

«Конт­рфор­ма» — це «тінь­ової син­тез» фор­ми, з яко­го, відповідно, на­род­жуєть­ся «тінь­овий» аналітич­ний ряд, неп­ро­яв­ле­ний світ пер­шопри­чин». (На­зар Білик)

Мо­вою скуль­пту­ри ху­дож­ник роз­повідає про те, як ого­люєть­ся по­чат­ко­ва ідея, як сенс пос­ту­пово зна­ходить фор­му, про­яв­ля­ючись у фізич­но­му прос­торі, праг­не наб­ли­зити­ся до пер­шопри­чин на­род­ження суб­станції. При пог­ляді на ро­боти з ць­ого про­ек­ту гля­дач вже са­мостій­но, за до­помо­гою влас­ної свідо­мості за­вер­шує про­цес ство­рен­ня тво­ру. Та­ким чи­ном Білик досліджує не тіль­ки плас­тичні ас­пекти, а й ме­ханізми людсь­ко­го сприй­нят­тя. Візу­алізу­ючи са­му струк­ту­ру об­ра­зу, й­ого «зво­рот­ний бік», ав­тор ніби до­дає гля­даць­ко­му пог­ля­ду нові виміри, що роз­ши­рю­ють діапа­зон зна­чень і зба­гачу­ють асоціатив­ний ряд.

Уміло поєдну­ючи тра­дицію та інно­вацію, кла­сич­ний і ек­спе­римен­таль­ний підхід, ав­тор шу­кає виз­на­чен­ня меж са­мого по­нят­тя «су­час­на скуль­пту­ра». Ро­боти Біли­ка різно­манітні і ба­гатоз­начні як з фор­маль­но-змістов­ної, так і з тех­но­логічної точ­ки зо­ру. Він досліджує кор­до­ни ви­димо­го за­соба­ми скуль­пту­ри, аналізує влас­ти­вості фор­ми, її взаємодію з прос­то­ром, ек­спе­римен­тує з різни­ми ма­теріала­ми. Се­ред ма­теріалів, з яки­ми пра­цює На­зар, — брон­за, сталь, скло, різні поліме­ри. Аналізу­ючи простір, фор­му, світло, Білик вив­чає та­кож їх взаємодію зі свідомістю гля­дача, яка ра­зом з інши­ми за­соба­ми стає плас­тичним ма­теріалом для скуль­пто­ра.